Заборонені продукти харчування.

Кожен з нас вільний у виборі їжі, для цього є безліч ресторанів і продуктових магазинів. Але тільки уявіть собі, що є певні різновиди страв, які Вам покуштувати не вдасться. Все тому, що у Вашій країні така їжа знаходиться під забороною.

Існують цілі державні організації, які займаються контролем над забороненими речовинами, в тому числі і харчовими. У США, наприклад, це “Адміністрація продуктів і ліків”. В ній про здоров’я нації дбають понад 9000 осіб.

Отже, розповімо про десять продуктах, які навряд чи вдасться знайти на полицях магазинів. Тим не менш, така їжа існує, гурмани прагнуть скористатися будь-якою можливістю, щоб покуштувати заповітне блюдо.

 

Сире молоко. До початку промислової революції сире молоко було повсякденним продуктом харчування. Це означало, що воно не було пастеризованим. У людей тоді не було відповідних технологій, а власні молочні тварини були навіть у багатьох міських родин. Для багатьох з нас стане несподіванкою, що з приходом нових методів обробки молока, таких як пастеризація, з’явився і заборона на використання сирої різновиди. Так, у 22 штатах США і Канади вважають, що такий напій – небезпечний. Споживачам вселяється думка, що в сирому молоці безліч мікробів. У підсумку знайти такий продукт досить важко, за ним іноді доводиться їздити в інший штат або ж купувати частину корови, компенсуючи частину витрат на її утримання, але і отримуючи натомість частку від виробленого молока. В Америці ведеться безперервна дискусія про те, чи корисно сире молоко або наповнено все-таки шкідливими бактеріями? А ось в Європі, Азії та Африці такий напій надзвичайно поширений, доступний навіть сирий, сир. У нас варіантів дістати такий напій безліч, а ось в Америці доводиться або купувати “акції корови”, або шукати чужу, крадькома її доя. Щоб купити сире молоко в магазині доведеться помандрувати, однак заповітну пляшечку знайти все ж можна.

Фуа-гра. Ні для кого не секрет, що фуа-гра – делікатес, приготований з печінки качки або гусака. Блюдо заборонено майже у всіх країнах Євросоюзу, в Туреччині, Ізраїлі та готелях мережі “Хілтон” через насильницького годування птахів. Щоб отримати найкращий продукт для страви, за 8 днів до забою в гусака починають впихати величезна кількість кукурудзяного пюре. Від такої великої кількості жирної їжі печінка збільшується в 10 разів! Багато хто вважає, що таке ставлення вкрай жорстокий по відношенню до тварин, так як в звичайному середовищі тілові стільки їжі не потрібно. У 2005 році фуа-гра спробували заборонити у багатьох містах США, але заборона торкнулася лише Чикаго, та й то, до 2008 року. У підсумку американські фермери продовжують знущатися над птахами, так і китайські не відстають. Сьогодні в США легко можна замовити фуа-гра в легальному ресторані. А ось в інших країнах із-за заборони зробити це буде складніше. У Росії 200-грамова баночка ласощі коштує в районі 2000 рублів. Найбільш сміливим і багатим гурманам можна порекомендувати вирушити у Францію, де це блюдо і з’явилося на світ. Там фуа-гра – важлива частина національної кухні.

Абсент. Згідно Гюставові Флоберу абсент вбив більше солдатів, ніж бедуїни. У XIX столітті цей напій з полину був дуже популярним і поширеним, незважаючи на повсюдну заборону. Країни Європи захопив абсентовый алкоголізм, із зростанням насильства, галюцинацій і психічних захворювань. Однак до початку XX століття абсент повернувся на деякі ринки. Кажуть, що до 1905 році тільки на кордоні Франції та Швейцарії розташовувалося понад 40 підпільних цехів з виробництва цього напою. З них абсент переправлявся головним чином на Францію, де його дуже полюбила творча інтелігенція. Незабаром вчені повністю вивчили абсент і винесли йому вердикт: “вкрай небезпечний”. Справа в тому, що в полину міститься алкалоїд туйон, який навіть у малих дозах здатний викликати психічні захворювання. У 1915 році абсент був знову заборонений практично у всіх європейських країнах. Сьогодні продається абсент, на думку експертів, зовсім не той, що зводив з розуму коли-то парижан. Напій виробляють дистиллированным і розбавляють водою. Хоча традиційні рецепти вже не використовуються, дух того знаменитого напою намагаються відтворити у багатьох країнах, зокрема в Чехії, Швейцарії, Франції та Іспанії. У 2008 році було доступно близько 200 різновидів абсенту. А США з 2007 року дозволили пити тільки дистильований напій. Мабуть, люди так і не можуть утриматися від спілкування з “зеленою феєю”. Знайти абсент у нас досить нескладно – варто відвідати місцевий винний магазин, а от в пошуках більш якісного напою варто відправитися в Чехії або Франції. Можна сподіватися, що там-то абсент стане кращим другом Вашого розуму.

Чорна ікра білуги. В 2005 році Служба рибальства та мисливського господарства США наклала заборону на ввезення чорної ікри білуги з Каспійського моря. У США давно вже склався стереотип, згідно з яким ікра був неодмінним супутником російських застіль. З допомогою ж такої заборони американці зовсім не боролися з російською мафією, а подбали про збереження нашої білуги, як цінного біологічного виду. У 2007 році заборона була знята, але з обмеженням – щорічно в світі має продаватися не більше 96 тонн цінного продукту. Зараз зловити білугу стало ще складніше, це велика удача навіть для браконьєрів. Аналогічне американському заборони існує “табу” і в Росії, а також у 72 країнах світу. Тим не менш, в Інтернеті можна знайти цей смачний продукт, що пропонується різними постачальниками. Тільки от ціна “кусається”, на одному з сайтів оригінальна 250 грамова баночка продавалася за 2095 доларів. У країнах же далеких від Каспію, можна замовити чорну ікру в ресторані. Справжня білуги, а не осетрова, обійдеться в кілька сотень доларів за порцію. Іншим варіантом є пошук “дикої” ікри або від білуг, вирощених на фермах.

Акулячі плавники. Кампанія по забороні цієї страви набирає хід по всьому світу. В даний час нарізки з акулячих плавників заборонені до виробництва у шотландських водах, а також у Великобританії. Порочна практика повністю скасовано на Гаваях, де близько 60 тисяч цих хижаків винищувалося кожен рік. Дії можна вважати воістину варварським, воно настільки жорстоке, що багато видів рідкісних акул потрапили під загрозу зникнення (до 30%). Самі ж акулячі плавники використовуються в супах, які в більшості азіатських країн, Мексиці та США вважаються розкішшю. Та й варто згадати грандіозне обдурювання хворих на рак, які завдяки ЗМІ повірили в цілющу силу плавниковых хрящів. Але ж калічити акул лише заради їх плавників – все одно, що вбивати слонів через бивнів. Акула без цієї частини свого тіла просто не може триматися у воді, опускаючись на дно і вмираючи. Сьогодні, незважаючи на заборони, щодня десь у морі вбивають акул. Закони, що забороняють таку практику вельми недосконалі. Важко зловити браконьєрів, які лише відрізають акулі плавець і випускають її назад. Якщо ж Ви все ж вирішили скуштувати цього забороненого страви, то варто шукати його в азіатських країнах, особливо в Китаї. У Мексиці та США таке страву можна також знайти, але за високою ціною. Ось тільки варто пам’ятати, що морські хижаки могли мешкати в забруднених водах, так що супом з акулячих хрящів можна і отруїтися.

Червоний обапіл. Ця риба живе в Атлантичних і Карибських прибережних водах США. Вона вміє заходити у великі річки, а в довжину досягає півтора метрів. У південних штатах з обапола готують страву-делікатес “blackened redfish”, що дослівно означає “почорніла червона риба”. До середини 1980-х секрет його приготування кухаря тримали в секреті, але Поль Ставком одного разу публічно розповів, як готувати таке блюдо. Рецепт став настільки популярним, що його прийняла будь-яка поважаюча себе домогосподарка Півдня, зробив попит на обапола неймовірним. Успіх для кухаря обернувся лихом для самої риби – у липні 1986 року вона стала на межу знищення. Міністерство торгівлі заборонило продаж рідкісного виду і закрило всі рибні лавки, щоб популяція з часом відновилася сама собою. Сьогодні заборона носить частковий характер, наприклад, рибалкам можна видобувати не більше одного обапола у день. Інших же спійманих слід максимально безпечно повернути в море. Однак є один штат, де в магазинах ще можна безперешкодно купити червоного обапола – це Міссісіпі. Ця риба популярна серед тих, хто хоче спробувати скуштувати істинно креольської їжі. У ресторанах ж Нового Орлеана почорнілу червону рибу готують не вітчизняного, а з імпортної сировини – обаполів розводять на спеціальних фермах в сусідній Мексиці.

Несертифікований патагонский кликач. У природі ця холоднокровная риба є родичкою відомої нам нототенії, а виглядає досить страхітливо. На столі ж набуває досить апетитний вигляд. Риба, іменована також чилійським морським окунем, потрапила під заборону в 24 країнах, в тому числі і США, з-за своєї надмірної популярності. Громадськість побачила, наскільки страва з кликача популярно в ресторанах і вдома, і зрозуміла, що такими темпами скоро вигляду не залишиться зовсім. До заборони поступово приєднуються все нові держави. У риби листкове хлопьевидное біле м’ясо, досить жирне і надзвичайно смачне. Звичайно, така заборона не зупинив браконьєрство. Тепер до знаменитого смаку страви додалася ще й рідкість з дорожнечею. Навіть в самому Чилі можна купити кликача, нелегально звичайно, а вартість однієї риби доходить до 1000 доларів. Не дивно, що популярну рибу стали виробляти на спеціальних рибних фермах. У багатьох країнах, щоправда, є обмеження на імпорт риби. Так що, бажаючи скуштувати чилійського окуня, доведеться добряче побігати в його пошуках, намагаючись обігнати настирливий “Грінпіс”. Щоправда, за чутками, в Росії можна зустріти кликача в універсамах під невигадливою назвою “масляна риба” за ціною 180 рублів за кілограм.

Японська риба фугу. Фугу – це не різновид небезпечної риби, а спосіб її приготування. Для цього використовуються морські чудовиська з сімейства іглобрюх, які вміють роздуватися при переляку. Фугу заборонено в багатьох країнах через своїх внутрішніх органів, які досить отруйні. Якщо неправильно приготувати цю риби або свідомо з’їсти її отруйні частини, що можна померти від теродотоксина. Цей нейротоксин руйнує нервові тканини тіла, паралізуючи його і викликаючи задухи. Достатньо 1 мг отрути для смертельного результату, таким чином, однією риби вистачить, щоб умертвити 30 чоловік! В Японії перша заборона на фугу проіснував ще з 1603 по 1868 роки, проте з часом тихо було скасовано. Залишилася тільки прислів’я: “Хто є фугу, той – дурень. А хто не є – теж дурень”. Сьогодні існує заборона на продаж і вживання цієї риби в Європі, а з 2002 року і в США, де дозволено готувати таке блюдо тільки ліцензованим кухарям. А ось в Таїланді офіційний заборона не заважає продавати иглобрюхов на ринках. Щоб приготувати страву з цієї риби треба бути дуже хорошим кухарем. Згідно легендам, невмілих кухарів, випадково або навмисно отруїли своїх клієнтів, в Японії змушували з’їдати свій невдалий блюдо. Риба збирається по всьому Тихому океану, основні ринки збуту розташовуються в Японії. Часто іглобрюха відразу очищають від отруйних частин, щоб потім в замороженому вигляді відправити в інші країни. Риба водиться і біля берегів Каліфорнії, де її ловлять і готують японські емігранти і спеціальні кухаря. Відомо також, що багато японські кухарі любителі намагаються готувати печінку риби, яка є найбільш отруйною частиною. Якщо Ви живете далеко від Японії і Південної Кореї, то доведеться пошукати ресторани, які готують фугу. Наприклад, у Нью-Йорку є 17 ресторанів, що мають ліцензію на приготування такої риби. Правда, кажуть, що справжня риба фугу коштує дорожче кокаїну, а в ресторанах гурманам подаються абсолютно нешкідливі голкопузи. Їх вирощують в спеціальних басейнах і не годують морськими зірками, чому і отрути в рибах немає.

Конина. У нас на прилавках можна зустріти конину тушковану з Аргентини, дуже недорого. А от в багатьох країнах, включаючи США, Ірландії, Австралії і Канади, так і в різних культурних групах по всьому світу існує заборона на це блюдо. Коріння заборони лежать ще в VIII столітті, коли Папа Захарій і Папа Григорій III наказали Святому Боніфацію заборонити місіонерам є конину, так як це схоже з язичницькими ритуалами. Така позиція католицької церкви на конину збереглася й донині, хоча багато хто відмовляється їсти м’ясо коней тому, що не можна їсти своїх друзів. В результаті конину не їдять цигани, індуси, іудеї і бразильці. Існує й інше обґрунтування заборони, як у США та Англії – не можна їсти спортивне тварина. Хоча вживання в їжу коней і заборонено, їх у тій же Америці вбивають щодня. Погану славу отримали бойні Півдня США, звідки м’ясо без зайвої помпи продається в інші країни. А ось відомий англійський шеф-кухар Гордон Рамсей, навпаки, закликав громадян регулярно їсти конину. Це м’ясо відрізняється специфічним смаком, у нас його часто додають у ковбасу, як, втім, і у Франції з Німеччиною. А ось в Угорщині взагалі розводять коней на м’ясо. В Японії люблять готувати сашимі з конини, степовий Казахстан розглядає варіанти експорту такого м’яса в Європу. Хоча таке м’ясо і заборонено в багатьох країнах, в США його покуштувати не вдасться, зате делікатес можна знайти в Європі і в Азії. В америці ж гурмани можуть придбати нелегально шматок м’яса на одній з боєнь Техасу.

Жми «Нравится» и получай только лучшие посты в Facebook ↓

загрузка...
Заборонені продукти харчування.